Симаргл – найзагадковіший бог словʼян
Коли ми розгортаємо будь-який збірник міфології якось народу, зазвичай ми бачимо дуже чітку картину : є певний набір персонажів, кожен з яких має чітко окреслені ролі та функції. Відповідно до цих ролей в різних легендах ми бачимо взаємодію цих героїв та їхній вплив на світ людей. Дійсно, найчастіше можна побачити саме такий образ, проте лише не тоді, коли ми починаємо досліджувати вірування наших предків.
Бог без чітко визначених функцій, як вам таке? Звучить неймовірно, якщо враховувати, що давні словʼяни створювали образи божеств для пояснення дуже конкретних яивщ. Тому існування бога, який нічого не робить викликає подив і закономірне питання : “А як він взагалі виник?”.
Проте такий бог у давніх українців дійсно існував, ба більше, він був дуже шанованим та вельми відомим. Давайте розбиратись, хто ж такий Симаргл та чому ми не знаємо, якою була його сфера відповідальності.
Зміст
Можливі функції Симаргла в українській міфології
Симаргл – одне з найзагадковіших божеств давньоукраїнської міфології. Про нього збереглося дуже мало відомостей, і його функції до кінця не з’ясовані. Однак, завдяки дослідженням вчених, можна припустити, що Симаргл міг мати кілька важливих ролей в міфологічному світогляді наших предків.
Охоронець вогню
Вогонь був одним із найважливіших елементів у житті давніх українців. Він використовувався для приготування їжі, опалення житла, освітлення та захисту від злих духів. Тому не дивно, що в українській міфології існував бог, який відповідав за збереження і захист вогню.
Однією з найпоширеніших версій є те, що Симаргл був саме охоронцем вогню. Вогонь був священним для давніх українців, і вважався символом життя і світла. Цей бог, як його охоронець, був відповідальним за його збереження і захист від злих сил. Його образ пов’язується з космічною осьою, яка об’єднує небесний та земний світи. Українці вірили, що він регулює рух Сонця та Місяця, допомагаючи забезпечити землі необхідну теплову енергію. Симаргл був відповідальним за те, щоб вогонь завжди горів у домі. Він також захищав його від пожеж, які вважалися нещастям. У разі пожежі Симаргл намагався врятувати вогонь, щоб його можна було запалити знову.
Цю версію підтверджує і те, що Симаргла часто зображували з ключем у руці. Ключ – це символ доступу, контролю та власності. У цьому випадку ключ можна інтерпретувати як ключ до сховища вогню. Іншим аргументом на захист цієї версії є можливе трактування імені бога – його корені від праслов’янського слова “симъ” – “вогонь”.
Таким чином Симаргл виступає як помічник Сварога – допомагає керувати подарованою тим стихією.
Посланець богів
Інша можлива роль – це роль посланця богів. Він міг переміщатися між земним і небесним світами, доставляючи повідомлення від богів людям. Ці повідомлення могли стосуватися будь-яких важливих подій, таких як початок війни, закінчення миру, народження нового божества тощо. Також він міг передавати молитви та послання людей до інших богів.
Цю версію також підтверджує зовнішній вигляд божества. Він часто зображувався як вогняний пес або грифон – міфічні істоти, які могли літати і пересуватися між різними світами.
Бог родючості
Хоча головну функцію бога землеробства виконував Велес, деякі дослідники вважають, що Симаргл також був богом родючості. Він міг бути пов’язаний з рослинністю і землеробством. Роль бога родючості була дуже важливою в світогляді давніх українців, адже агрокультура була основою їхнього життя, тому вони були дуже зацікавлені в тому, щоб їхні поля були родючими, а їхні врожаї були хорошими. Смерагл міг захищати поля і сади від шкідників і хвороб, допомагати рослинам рости і плодоносити, забезпечувати людей достатком продовольства.
Цю версію підтримує те, що його часто зображували з вогняним снопом у руці. Сноп – це символ врожаю і достатку.
Посередник між живими та мертвими
Роль Семаргла як посередника між світом живих і мертвих була дуже важливою в світогляді давніх українців. Вони вірили, що він може допомогти їм спілкуватися зі своїми померлими предками і отримати від них допомогу. Семаргл був одним із найшанованіших богів у давньоукраїнській міфології. Його образ і функції відображають важливість зв’язку між світом живих і мертвих у житті наших предків. Він міг допомагати душам померлих перейти в інший світ, проводжаючи їх до царства мертвих, а також допомагати живим людям спілкуватися з душами померлих, передаючи їхні повідомлення або відповідаючи на їхні запитання. Таким чином Симаргл міг бути помічником іншої богині – Морани, уособлення смерті та зими в словʼянському пантеоні.
Цю версію підтримує те, що у слов’янській міфології грифони часто зображувалися як охоронці перехресть, які розділяють світи, а саме так часто зображували божество.
Захисник людей
Нарешті, Симаргла також можна розглядати як захисника людей. Він міг бути покровителем воїнів і захисником від зла. Як захисник він міг оберігати людей від злих духів і демонів, відганяючи їх своїм вогненним диханням, захищати людей від ворогів і нападів, охороняючи їхні села і міста. Також в його можливостях був захист людей від хвороб і нещасть, забезпечення здоровʼя та процвітання.
Цю версію підтверджує те, що його часто зображували з мечем у руці. Меч – це символ захисту і сили.
Звісно, це лише деякі з можливих ролей Симаргла в українській міфології. Дослідження цього божества тривають, і з часом ми можемо дізнатися про нього більше.
Семаргл в культурі Київської Русі
Якщо ми не можемо бути певні щодо функцій Симаргла в давніх українців, інше ми знаємо точно – цього бога надзвичайно шанували. Капища Симаргла були священними місцями, де люди шанували цього бога. Капища зазвичай будувалися в лісах або біля річок. Вони були оточені дерев’яними стовпами, на яких були зображені символи Симаргла. Цікавим є те, що у писемних джерелах капища Семарглу згадуються на рівні капищ головних божеств, його ідоли встановлювались поряд з Мокошою та Стрибогом, що однозначно вказує на глибоку шану до цього персонажа.
У капищах Семаргла люди проводили різні обряди, присвячені цьому богу. Одним з найважливіших обрядів був обряд очищення вогнем. Люди приходили до капища з палаючими смолоскипами і обходили його тричі. Цей обряд вважався способом очистити себе від зла і нечистоти.
Іншим важливим обрядом був обряд жертвопринесення. Люди приносили в жертву Симарглу тварин, зерно або інші продукти. Цей обряд вважався способом показати свою повагу богу і отримати його благословення. Також проводилися свята, присвячені цьому богу. Одним з найважливіших свят було Маковея, який відзначається в день 29 серпня. У цей день люди запалювали вогнища, співали пісні і танцювали. До речі, це свято досить поширене й в сьогоденні.
Чому згадки про Смирагла зникли?
Симаргл був одним із найважливіших богів у давньоукраїнській міфології. Він був богом вогню, захисту, родючості та посередником між світом живих і мертвих. Однак, у сучасній культурі згадки про Смирагла є дуже обмеженими.
Існує кілька причин, чому згадки про Смирагла зникли.
Найголовнішою причиною є прийняття християнства на Русі в X столітті. Християнська релігія мала зовсім іншу систему вірувань і культів, ніж давньоукраїнська міфологія. Тому, впродовж століть, згадки про давніх богів, таких як Симаргл, поступово зникали. Іншою причиною є знищення капищ і святинь, пов’язаних з Симарглом. Після прийняття християнства, християнські місіонери руйнували давні капища і святині, намагаючись викорінити залишки язичництва.
Зміна культурних традицій також зіграла свою роль у зникненні згадок про Смирагла. З часом, давньоукраїнські традиції і звичаї поступово змінилися під впливом інших культур, таких як грецька, римська та візантійська. Незважаючи на те, що згадки про Смирагла зникли, деякі з них все ж таки збереглися. Наприклад, ім’я Симаргла зустрічається в деяких давньоукраїнських текстах, таких як “Слово о полку Ігоревім”. Також зображення Семаргла зустрічаються на давніх барельєфах і фасадах будівель часів Київської Русі.
Українська міфологія, насичена багатим спектром персонажів та вірувань, розкриває перед нами таємничі глибини національної культури. Серед цих фольклорних істот особливе місце займає симаргл — страж природного порядку, космічної гармонії та захисник від злих сил, про чиї функції ми можемо лише здогадуватись.
Символічний образ симаргла, з його вогняним обличчям та орлиними крилами, відображає важливі аспекти українського світогляду. Віра в його владу над рухом небесних світил та захисні властивості пір’я свідчить про глибоке відчуття зв’язку між людьми та природою.
Симаргл, втілення таємниці і мудрості, виступає у ролі посередника між небом та землею, між надприродним та повсякденним. Його важлива роль у захисті від негативних впливів та участь у релігійних обрядах підкреслюють його велич та вагомість у колективній уяві українського народу.
Симаргл не лише збагачує українську міфологію своєрідністю та красою, але й сприяє збереженню культурної спадщини, нагадуючи про важливість бережливого ставлення до природи та взаємозв’язку із загадковими силами, що оточують нас. Усі ці аспекти роблять симаргла не лише персонажем міфології, але й невід’ємною частиною ідентичності та самосвідомості українського народу.