Богиня Марена – древній образ смерті
Богиня Марена є однією з найважливіших персонажів словʼянської та української міфологій.
Питання життя і смерті є одним з найпотаємніших, тож у всі часи люди намагались пояснити плинність свого буття. Хтось овіює тему потойбіччя мороком та асоціює її з усіма можливими негараздами, а для когось смерть постає мудрим та справедливим другом, який допомагає завершити земний шлях та віднайти спокій. Для словʼянської міфології уособленням смерті стала богиня Мара (або ж Морана, Морена, Марена). Морана – це донька Чорнобога, яка символізує циклічність життя. ЇЇ культ повʼязаний з багатьма обрядами та традиціями давніх словʼян та має глибокі історичні та культурні корені.
Хто ж вона, Мара в українській міфології : образ з нічних кошмарів чи розсудлива хранителька?
Мара в українській міфології
Якщо відповідати на питання, яким персонажем була Марена : позитивним чи радше негативним, то одностайну відповідь знайти неможливо. Річ у тім, що для наших предків не існувало чіткого розподілу на поганих та хороших представників пантеону, кожен виконував обидві функції водночас. З одного боку, Мара та її доньки уособлювали страждання та біль, проте з іншого боку, вони ж допомагали позбутись від нього.
Хто така Мара
Мара – це одна з найнеоднозначніших міфічних істот жінок. Слово “Мара” повʼязане з давнім терміном “мера”, який означає “смертність”. Навіть її імʼя повʼязане з мороком та маревом, а вона сама спричиняє стихійні лиха, хвороби та інші події, які призводять до масової гибелі. ЇЇ царство асоціювалось із краєм Землі і за легендами, розташовувалось по той бік Калинового мосту. Той, хто добирався до цих згубних місць, більше ніколи не повертався. Мару боялись, на її честь влаштовували свята, носили її символіку, проводили ритуали, намагаючись відтермінувати зустріч з нею на якомога довший час.
Зима вважалась порою року, за яку відповідала богиня Морена. Саме в цей період природа завмирала і приходили люті морози, проте люди не покидали домівок не лише через них. Вони боялись привернути увагу суворої богині Мари та накликати біду на себе та своїх близьких.
Подейкують, що характер Морани був не з легких, вона могла розлютитись навіть через дрібницю, або ж влаштувати побоїще через свою забаганку. Тож після закінчення зими словʼяни влаштовували обряд вигнання примхливої міфічної істоти і закликали повернутись її сестру Ладу, яка несла за собою весняне сонечко та тепло. Для обряду створювали велику ляльку Мари і в деякиї регіонах її топили, а в інших – спалювали. Стривайте, чи не нагадує це вам свято Масляної? Якщо у вас зʼявились певні асоціації, ви будете абсолютно праві, тому що саме цей обряд лежить в основі нашого сучасного і всім знайомого святкування.
Тож певним чином вірування про жорстокий образ Мари дійшли і до наших днів.
Позитивна роль богині Мари
Після таких жахів складно уявити, що Морану також сприймали як мудру володарку часу, проте в українській міфології страх до цієї істоти дуже тісно переплітається з повагою. Вважалось, що саме Мара допомагає душі знайти шлях до своїх володінь і нарешті здобути мир. Нехай царство богині було найстрашнішим місцем для живих, після завершення шляху воно ставало прихистком, в якому можна було забути про всі колишні проблеми та поринути в спокій. Саме тому будь-які поховальні обряди супроводжувались ритуалами для Мари: рідні прагнули переконатись, що лінія життя закінчиться правильно. Також для словʼян було важливо підтримувати звʼязок із духами своєї родини, які допомагали приймати рішення в найвідповідальніші моменти, і Мара ставала в нагоді й тут.
Ця істота втілювала образ відпочинку: коли зима приходить – природа відпочиває та оновлюється, а коли душа переходить в потойбіччя – вона очищується від життєвих турбот і отримує шанс на переродження. Саме цей образ Мари-хранительки нині можна досить часто зустріти в сучасному мистецтві та культурі.
Читайте також: добрі міфічні істоти
Символи Мари
Як і всі боги словʼянського пантеону, Марена мала свої особливі прикметні речі, які використовували люди для того, щоб здобути її прихильність. Це так звані символи, які допомагали в обрядах та щоденному житті, а також могли вказувати, що людина обрала цю персонажку за свою покровитльку. Кожен атрибут вказує на якусь особливість богині та відображає різні аспекти її образу та роль в житті та віросповіданні народів.
Найпоширенішим образом є чорний місяць. Він асоціюється з Марою через її роль як богині ночі та темряви. Цей символ відзначає початок місячного циклу, коли місяць повністю ховається від сонячного світла. Для слов’ян чорний місяць був часом загадкових дійств, пов’язаних із завершенням зими та вітанням весни, і богиня Мара виступала як захисниця та покровителька цього періоду періоду, коли природа оживає. Іншим відомим нам образом є хрест із зарубками на кінцях – це символ захисту від злих сил. Зарубки на кінцях хреста створюють бар’єрну лінію, що відганяє негативну енергію і злих духів. Мара, як покровителька та захисниця, використовувала цей символ для захисту своїх послідовників та природи, тож часто люди носили невеликий деревʼяний кулон із цим знаком, викарбуваним на ньому.
Червоне вино в релігійних обрядах символізує кров жертви та відновлення життєвих сил. В релігіозних ритуалах було поширене вживання вина для відзначення жертвоприношень богам і богиням. Для Марени червоне вино вказує її роль в обрядах, пов’язаних із плодючістю та відродженням природи, а також вино часто порівнюють з кровʼю, що є близьким до моторошного образу богині смерті. Також в українських та слов’янських обрядах використовувались свічки та вогонь, вони мають глибокі релігійні та магічні корені. Вони символізують світло, яке проникає в темряву ночі, надаючи захист та благословення.
Як не дивно, але ще одним образом, з яким прослідковується стійка асоціація з Марою є вінки квітів. З одного боку квіти символізують нове життя та відродження природи, отже нагадують про важливість Мари для циклів природи. А з іншого боку вінки одягали дівчата під час ритуалів спалення або утоплення ляльки Мари (залежно від регіону обряди могли відрізнятись). Потім ці вінки забирали додому та розвішували, оскільки вважаломь, що вони увібрали в себе енергію перемоги над нещастями і в майбутньому слугуватимуть оберегами від нечистої сили та біди.
Образ богині Марени в сучасності
Окрім давніх свят та традицій, образ Мари широко представлений в різних галузях мистецтва та культури. Сучасні автори адаптують його відповідно до своїх потреб та сюжетних ліній. Таким чином ми можемо побачити богиню Морану як на екранах, так і на сцені театру чи сторінках книги.
Для деяких стрічок чи творів Мара є центральним персонажем, для деяких – лише одна із багатьох, хто передає настрій та атмосферу життя давніх словʼян. Символіку цієї міфічної істоти ми також можемо часто побачити в картинах художників чи навіть в інші побутових речах. Ще здавна у національному вбранні та вишивці можна було помітити візерунки та орнаменти, що відображають символи Мари. Це підкреслювало її покровительство над жінками, родинами та звʼязок із культурною спадщиною предків. Орнаменти, які містять символи зв’язку між Марою та природою, плодючістю та відродженням збереглись й донині, і якщо придивитись, ми зможемо знати їх і в сучасному одязі.
Мара – це одна з найсильніших істот словʼянської міфології і символом циклічності життя та природи. Її жорстокість і водночас справедливість відображають глибоке коріння цього образу та розкривають вірування та культурну спадщині давніх словʼян. Вона сповнена протиріч, як і саме буття, та постійно змінюється, як і уявлення людей про неї. Проте такий образ пересінним характером є типовим для вірувань наших предків, наприклад, повітруля також була непостійною, як і її стихія – вітер. Проте неоднозначну, але таку потрібну, Мару глибоко шанували та без остраху звертались за допомогою. Цей образ є незамінним, оскільки без ролі переривання, нове життя не зможе відтворитись, тож і Морана є кльочовою постаттю пантеону.